Підписатися на RSS

Напрямки діяльності психологічної служби.

адаптація новоприбувших дітей до закладу дошкільної освіти;
-психологічний супровід дітей раннього віку(ясла);
-робота з обдарованими дітьми;
-визначення та формування психологічної готовності до шкільного навчання;
-вивчення розвитку емоційної сфери дітей середнього дошкільного віку;

-допомога у підтримці сприятливого психклімату у дитячому колективі та у педколективі закладу дошкільної освіти, попередження та вирішення конфліктних ситуацій.

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ПОКЛИКАНА:

ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПОВНОЦІННЕ УПРАВЛІННЯ ПСИХІЧНИМ ПРОЦЕСОМ, МЕТОЮ ЯКОГО ЄМАКСИМАЛЬНЕ СПРИЯННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОМУ, ПСИХІЧНОМУ, ОСОБИСТІСНОМУ РОЗВИТКОВІ ДІТЕЙ, ЩО ГАРАНТУЄ ЇМ НА МОМЕНТ ВИПУСКУ ІЗ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У ВІДПОВІДНУ СОЦІАЛЬНУ ЗРІЛІСТЬ

ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ

Булінг (від анг. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Форми булінгу:

•фізичний – нанесення ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності;

•словесний – обзивання, глузування;

•соціальний – виключення із групи (ізоляція);

•електронний (кібербулінг) – булінг із використанням технічних та електронних засобів (комп’ютер, мобільний телефон, електронна пошта і сайти соціальних мереж).

Якщо ви стали свідком булінгу необхідно:

• виступити проти кривдника, дати зрозуміти, що він неправий;

• підтримати того, кого ображають;

• повідомити дорослим (педагогу, психологу, керівнику ЗДО психологу) про факт такої поведінки.

Хто провокує булінг в дитсадку.

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі.
Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок.
Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

педагог або помічник вихователя:

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;
– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки – глузує із зовнішнього вигляду дитини;
– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини;

батьки або члени сім’ї:

– б'ють та ображають дитину вдома;
– принижують дитину у присутності інших дітей;
– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих— батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Кiлькiсть переглядiв: 1720